Наші діти

ТАЄМНИЦІ ДІТЕЙ ВІД БАТЬКІВ

Цю історію мені розповідала про себе однокласниця Ксюша, нам тоді було років по 17. В її родині-крім неї було 2 старших брата, різниця між братами було 11 місяців, а між братами і Ксюшею 9 років. Так склалося, що Ксюша була єдиною в класі, у якій було аж 2 старших брата, ми якщо чесно їй заздрили і не розуміли, як можна не хотіти братів особливо старших, адже це така “стіна” яка завжди прийде на захист своєї сестри! Але Ксюша не любила обговорювати цю тему і завжди злилася, коли її розпитували подруги, однокласниці про братів.

Ми з нею були подруги, але до певного моменту я теж їй трохи заздрила і одного разу Ксюша розповіла правду про стосунки в сім’ї та з братами. “Знаєш, от ви мені заздрите що у мене є брати! Так, напевно це добре, але не завжди і не у всіх. У мене два старших брата які старше 9 років і це жесть! Тому що в моїй родині мати двох старших братів – це постійні глузування, приниження! Один брат маючи пневматичний пістолет стріляв у мене просто тому що я завадила йому дивитися телевізор, а мені тоді було 13 років, і добре що не потрапив і куля пролетіла повз голови.

А коли мені було 8 років, цей же брат ганявся за мною з ножем погрожуючи вбити. Я не розумію, як я взагалі жива досі? Коли у 15 до мене приставав в під’їзді сусід-педофіл, немає, мої брати не пішли захищати мене, вони посміялися і сміялися ще потім довго. Поки влітку, чи взимку, мати була на роботі, мої брати мене прив’язували до стільця, по приколу! їм було весело, а мені от взагалі було не смішно.

Моїм братам завжди діставалося всього побільше, вони ж брати, чоловіки і вони старше. Та й перше, дітей люблять більше. А я третя, розумієш? остання.

не перша і не друга!!! Я боялася розповідати матері тому що мені було страшно і здавалося що це не вони такі, а це я погана і якщо я розповім то мене покарають. Так, мені потрапляло від матері і фізично, і емоційно, так, мене лаяли коли я починала плакати. А тато був, але він з нами не жив, а коли його не стало, мені було 12 років і це зробило переворот у моїй голові, і мені почало здаватися що це я така погана, що мої батьки розлучилися через мене і тато помер теж, з-за мене.

Так, мені зараз не 12 і 8 років, але я не можу довіряти своїй родині. Звичайно, я люблю і братів, і мати. Але мене не пре від радості що у мене є брати!!! деякі дивуються, мовляв “як так” так ось так.

У мене виникає бажання, щоб я була одна в сім’ї. Це не егоїзм. Чесно, коли я почула цю розповідь від Ксенії, мені стало зрозуміло чому вона не любить розмови про братів.
Для неї це важко, бо це її сім’я і вона її любить. Любить, але це не значить не хотіти, щоб було інакше.

Related posts

Leave a Comment